11 квітня студія «Lege Artis» Центру медіа-комунікацій і візуальних досліджень виступила з перформансом «Дотик» на IV обласному відкритому фестивалі Жовтий звук. Це фестиваль, який вже не перший рік постає рятівним притулком для усього нетрадиційного: для авангардних театрів з їх альтернативною естетикою, для епатажних експериментів з поєднання звуку і живопису, для пошуків нових, незвичних форм аудіовізуального сценічного синтезу. Чому саме «Жовтий звук»? Вочевидь, назва фестивалю покликана нагадати про творчість Василя Кандинського, який колись намагався об’єднати всі види мистецтв. Цього року до фестивалю приєдналася і студія «Lege Artis», до якої входять магістрантки кафедри медіа-комунікацій Дар’я Кагальняк, Аркадія Юрченко і Олеся Яворська. Ця творча тріада вже неодноразово дивувала нас своїми чарівними композиціями. Важко надати дефініцію жанру творів студії «Lege Artis». «Театр тіней»? «Контактний світлотіньовий перформанс»? «Пластична імпровізація»? Але, мабуть, суть не в назві. А в самій дії, зміст якої – віковічна гра Я і Іншого, двійників свідомості, буття і небуття. Перформанс «Дотик» став фестивальним сюрпризом: несподіваними чудом сотворіння метафізичного образу недоторканості того, до чого мрієш доторкнутися. Мерехтіння світла, рухливі тіні, бентежна музика, експресивна пластика. Перед нами принцип мінімаксу: мінімум засобів і максимум ефекту. Чи афекту? Шалений танок двох силуетів, що водночас відштовхуються і тягнуться одне до одного. Людина і її тінь. Вони кружляють у безвихідному колі, аж поки не постають по різні боки від екрану. Того самого гнучкого бар’єру, який водночас розділяє і поєднує Я і не-Я. А також – світи внутрішнього і зовнішнього, життя і смерті, тутешнього і потойбічного. Жага доторкнутися до недоторканого. Гра спокус, оман та ілюзій. Фантазматичний світ на межі реальності і сновидіння. Таким є недосяжний, неможливий «дотик» в інтерпретації «Lege Artis».

Лідія Стародубцева