Викладачі катедри медіакомунікацій потрапили на Ukrainian Biennale of Digital and Media Art одразу в трьох форматах: як митці, як арт-оглядачі та як арт-аналітики.
Однак про все по порядку. Унікальна інноваційна культурна подія ‒ Українська Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтва ‒ проходила з 15 по 30 жовтня в медіагалереї ARTAREA в Києві. На Бієнале були представлені 50 творів діджитал-арту та мистецтва нових медіа (інсталяції, відеоарт, кінетичні, VR та NFT-проєкти) від художників з 15 країн світу ‒ Іспанії, Франції, Італії, Великої Британії, Нідерландів, Німеччини, Португалії, Шотландії, Румунії, Ірану, Канади, Японії, Тайваню, Південної Кореї та України. Програму Бієнале доповнили живі виступи артистів і міжнародна конференція. Подія відбулася за підтримки Українського культурного фонду, Посольства Іспанії в Україні та Іспанської Агенції з розвитку (AECID).
Катедра медіакомунікацій Каразінського університету на Бієнале презентована таким чином:
По-перше, відеоарт-проєкт«І сила, і воля…» (And Strenth and Freedom…) викладачів катедри Лідії СТАРОДУБЦЕВОЇ та Олени ТОЛСТОКОРОЇ (ГРИГОР’ЄВОЇ) представлено у секції відео та показано у головній залі експозиції Бієнале. До речі, в саунд-дизайні проєкту використано композицію Fluxtank-2 київського музиканта Андрія КИРИЧЕНКА, який деякий час викладав на катедрі курс із саунд-арту.
По-друге, авторки проєкту були присутні на Бієнале не просто як її учасниці, а і як журналістки, які створили про цю подію відеорепортаж.
По-третє, в межах міжнародної конференції, що доповнила програму Бієнале, з доповіддю-презентацією виступив медіахудожник, засновник спільноти CryptoArt Ukraine Микита ХУДЯКОВ, який також є нашим колегою – він викладає на катедрі медіакомунікацій курс «VR технології, NFT і криптоарт».
Ну, а тепер про відеоарт-проєкт «І сила, і воля…» більш детально. Твір присвячено 30-річчю незалежності України. Назва проєкту відсилає до відомого вірша Тараса Шевченка. Ключова ідея проєкту – «поєднання непоєднуваного»: агресії вуличних протестів і дитячого сміху. Концепція проєкту є своєрідним аудіовізуальним оксюмороном, в якому віддзеркалюються ставлення до української національної символіки, гімну, свободи та незалежності країни.
Відео, представлені в проєкті, з одного боку, є реальним документальним свідоцтвом подій 2015 року, що відбувалися на майдані Свободи у Харкові, де патріотів принижували, ставили на коліна і жорстоко били (у проєкті використані відеозаписі Олександра ЯНОВСЬКОГО та В’ячеслава МАВРИЧЕВА), а з іншого – відтворюють епізод підняття державного прапору на стадіоні Маріуполя під час змагання «Сила нації» (у кадрі – діти учасників цього змагання: воїнів-ампутантів, героїв АТО/ООС, камера: Лідія СТАРОДУБЦЕВА). Ідея свободи та незалежності України у сепаратистів викликає ненависть, а для патріотів є цінністю, за яку проливається кров.
У відеоарт-проєкті присутні мотиви жертви, волі до перемоги та надії на майбутнє, що звучить в ніжних, несміливих і лагідних звуках дитячої флейти. Основу візуального рішення складають прийом прийом поліекрану, елементи ґлітч-арту та 3D мапінгу. У саунд-дизайні проєкту використані електронні композиції нойз-ембієнту. За словами арт-куратора Бієнале Валерія КОРШУНОВА, це «робота потужна, до мурашок!».
